Герои среди нас. Из серии очерков о героях-луганчанах, ликвидаторах аварии на ЧАЭC

   В ніч з 25 на 26 квітня 1986 року в ході проведення на четвертому реакторі Чорнобильської атомної електростанції експериментів сталася аварія. В результаті серії вибухів реактор та приміщення четвертого енергоблоку були зруйновані. В атмосферу потрапила велика кількість радіоактивних речовин. Ми навіть і не здогадувалися тоді про радіаційне походження цього «дива». Ще не знали, що вже зробили крок у Вічність перші шестеро пожежників, які захистили нас своїми тілами, а 2 травня був сформований зведений загін пожежної охорони, якому належало проводити складні роботи по дезактивації техніки, яка працювала в зоні, відкачувати воду з-під зруйнованого реактора.

   Ми ще не відали, що тисячі людей вже гасили Чорнобиль власним життям. У найвідповідальніших періодах ліквідації наслідків аварії брали участь пожежні Луганщини. Сміливість, відвага, почуття відповідальності за долі людей - саме ці якості сприяли тому, що трагедію вдалося зупинити за короткий проміжок часу.
Окремо хочеться сказати про наших земляків. Серед тих, хто брав безпосередню участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЄС, були й працівники пожежної охорони Сватівського гарнізону. Приміром, Василь Іванович Грибінюк, який в зоні ЧАЕС знаходився з 25 серпня по 3 жовтня 1986 року, був інструктором профілактики і отримав відзнаку «Кращий працівник пожежної охорони».

   У 1988 році три вахти понад трьох місяців був на ЧАЕС Леонід Стельмах, представник Лутугинського гарнізону. Народжений Чернігівщиною, Леонід виховувався батьками як справжній чоловік, захисник, воїн. Тому, закінчивши свого часу Харківське пожежно-технічне училище, займався улюбленою справою - захищав людей від вогню, рятував їхні життя. Коли Батьківщина покликала на допомогу, ніс службу в реакторному цеху №2, де контролював дотримання протипожежного режиму під час аварійно-ремонтних робіт. Ця територія прилягала до стіни, яка розмежовувала машзали 3-го та 4-го енергоблоків. Кожного разу, ідучи на робоче місце, Леонід Стельмах проходив повз меморіальну дошку на честь загиблого під час катастрофи оператора 4-го реакторного цеху Валерія Ходимчука. Там завжди були живі квіти. Все своє життя Леонід Іванович Стельмах присвятив допомозі людям, і сьогодні він очолює Лутугинську виробничу дільницю протипожежних робіт Добровільного пожежного товариства по наданню послуг протипожежного призначення.

   23 роки минуло відтоді. Тож прийміть наші щирі слова вдячності, шановні земляки, за мужність і самовідданість під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Здоров’я Вам, довгих років життя, благополуччя та родинного щастя.