Огляд найсучасніших біоактивних стоматологічних матеріалів

За останні роки стоматологічні матеріали еволюціонували, що значно змінило стоматологічну практику та планування лікування. У цій статті представлено огляд біоактивних стоматологічних матеріалів, їх переваги та застосування в різних сферах стоматології

Основними лейтмотивами сучасної стоматології є консерватизм — максимальне збереження природних тканин — і біоактивність ксеногенних лікувальних матеріалів, що повинні органічно доповнювати природні тканини і забезпечувати довгостроковий позитивний прогноз після терапії. Через це, біоактивні стоматологічні матеріали зазнали стрімкого розвитку у останні роки. Придбати сучасні стоматологічні матеріали в Україні можна тут: https://dentpro.com.ua/shop/category/materialy. Асортимент постійно оновлюється по мірі появи нових продуктів.

Що «визначає” біологічні матеріали?

Біосумісність і біоактивність — це два терміни, які зазвичай використовуються в стоматології. Як правило, біосумісні матеріали — це ті матеріали, які добре переносяться біологічною системою (організмом), тоді як біоактивні матеріали викликають локальні фізіологічні реакції через хімічну або фізичну дію.

Сьогодні, завдяки останнім розробкам біоактивних матеріалів, визначення цих матеріалів залежить від застосування. Наприклад, у реставраційній стоматології здатність матеріалу утворювати кристали гідроксиапатиту на поверхні відома як біоактивна властивість. В імплантології біоактивність відноситься до здатності речовини утворювати хімічний зв'язок з реципієнтною кісткою та імплантатом.

Біоактивні матеріали в ендодонтії

Матеріали на основі МТА

В ендодонтії одним із перших матеріалів, який мав властивості біоактивного матеріалу, був гідроксид кальцію, який використовувався для сприяння розвитку замісного дентину на периферичній пульпі. Заповнювач мінерального триоксиду (також широко відомий як MTA) та його похідні були розроблені пізніше, і вони широко використовуються зараз.

Матеріали на основі MTA — це силікат кальцію, що містить суміш портландцементу з замутнювачем-оксиду вісмуту. Ці матеріали мають перевагу завдяки своїй гідравлічній природі, яка сприяє їх функціонуванню у вологому середовищі, наприклад, у кореневих каналах.

Біокераміка та її застосування

Біокерамічний цемент є біологічно активним, оскільки він має здатність утворювати кристали гідроксиапатиту. Ці кристали утворюються на поверхні гідравлічного цементу, коли іони фосфату з рідин організму випадають в осад з іонами кальцію. Застосування цієї біокераміки величезне — нині вона використовується для пломбування кореневих каналів, апексифікації, закупорки пульпи, апексогенезу, закриття перфорації та як ендодонтичний силер.

Біоактивні матеріали в реставраційній стоматології

У терапевтичній стоматології однією з перших біоактивних сполук вважався склоіономерний цемент, що активно виділяв фтор та цим індукував дентиногенез. Однак, у реставраційній стоматології біоактивність не обов'язково є бажаною властивістю реставраційних матеріалів через індуковане утворення гідроксиапатитів на поверхні біоактивного матеріалу.

Накопичення кальцію на поверхні реставрації є наслідком її біомінералізації. Ця властивість може бути корисною для власне твердих тканин зуба, оскільки біологічно активні сполуки інгібують матричні металопротеїнази та зміцнюють гібридний шар; проте, це є небажаним ефектом для естетичної реставрації.

Цементи на основі алюмінату кальцію та силікату кальцію

Алюмінат кальцію та силікат кальцію є широко використовуваними біологічно активними сполуками для реставраційної стоматології. Ці сполуки мають різні застосування залежно від їх використання.

Біодентин — це цемент на основі силікату кальцію з клінічними показаннями, подібними до MTA, і може використовуватися як тимчасовий реставраційний матеріал, тоді як реставраційні матеріали з алюмінату кальцію включають прямий реставраційний матеріал і цемент для фіксації.

Біоактивні матеріали в імплантології

В імплантології, біоактивні стоматологічні сполуки використовуються як покриття на поверхню імплантів для «покращення” їх остеоінтеграції, тобто зменшення вірогідності дезінтеграції кістки та неприживання імпланта. Самі по собі, імплантати виготовляються з біоінертних речовин, таких як кобальт-хромові сплави, титановий сплав Ti-6Al-4V і нержавіюча сталь 316L. Імпланти покриваються біоактивними сполуками, використовуючи різні техніки і методи — емалювання, лазерне плакування, золь-гель техніка, термічне напилення, електрофорез.

Перше біоактивне скло було виготовлено близько п'яти десятиліть тому під назвою 45S5. Оксид цинку, діоксид цирконію, гідроксиапатит і діоксид титану є іншими біоактивними покриттями, які зазвичай використовуються в імплантології. Їх властивості можна додатково покращити шляхом додавання активних речовин. Наприклад, антибактеріальні властивості біоактивних речовин як правило посилюються при додаванні іонів срібла.

Висновки

Сучасні стоматологічні матеріали безперервно і стрімко розвиваються, що значно покращило якість надаваємого стоматологічно лікування, процес планування лікування та подальші прогнози. Якщо порівнювати біологічно активні матеріали з інертними, традиційними матеріалами, то перші мають здатність індукувати синтез біологічних факторів росту, інших чинників, та природну мінералізацію. Враховуючи це, вони є кращою альтернативою звичайним стоматологічним матеріалам.

Крім того, широке застосування біоактивних стоматологічних матеріалів змушує подальші наукові дослідження зміщуватися саме у бік біоактивності, а не біосумісності. Отже, для новітніх стоматологічних матеріалів, що використовуються в сучасній стоматології, саме такі властивості як біосумісність, біоміметика та біоактивність є вирішальними під час розробки — і під час вибору для лікування. Подібні матеріали все більше застосовуються у різних галузях стоматології - таких як реставраційна стоматологія, ендодонтія та імплантологія.