У українців скуповують бруньки смородини по 1000 грн. за літрову банку. З них виготовляють старовинний алкогольний напій.

Контабас — це дистилят, настояний на бруньках чорної смородини, тому його просто неможливо виробляти у промислових обсягах. Немає стільки кущів, щоб випускати по 100 тисяч пляшок на місяць. Про це розповів виробник унікального старовинного українського алкогольного напою Роман Пелех — засновник компанії «Контапел».

Сировина цінна, але результат — безцінний

Ці бруньки — цінна сировина не тільки в Україні. У Європі їх продають удвічі дорожче. У Франції, наприклад, літрова баночка смородинових бруньок коштує вже 1000 євро. Крім кулінарії їх використовують у парфумерії та фармацевтиці.

«Наприклад, бургундський перець, яким посипають рибу та м'ясо, коштує 8 євро за 25 мг. Тож знову ж таки нам пощастило, що люди в селі готові збирати бруньки за таку ціну», — каже підприємець.

Завдяки технологіям виробництво контабасу вже не залежить від сезону. Сьогодні постачальники пропонують заморожену сировину, яка зберігає властивості, як і свіжу.

Контабас має один основний рецепт, але варіації різні можуть бути. Як розповідає Роман Пелех, оскільки вже є сучасні технології та методи, за якими виробляються алкогольні напої, то й вони під ці технології трохи змінили рецепт. Але ідея самого продукту — у бруньках чорної смородини. Вони дають насичений, гарний, різнобарвний смак.

«Про віскі деякі фахівці кажуть, що відчувають присмак яблука чи сливи, чи ще щось. Але якщо віскі - це дистилят, настояний на дубі, то контабас — настояний на бруньках. Бруньки віддають збалансований смак так само, як дошка дуба. Але там і там є свої нюанси. Для бруньок, щоб вони доходили вчасно, потрібно створювати свій клімат. Із дубом трохи легше», — каже Пелех.

Також виробники намагалися якомога більше дізнатися про історію напою контабасу. Знайшли збірку українських рецептів страв та напоїв у 1913 році. Потім знайшли контабас у словнику Грінченка. Потім з'ясували, що він згадувався ще раніше у Чубинського, який їздив Україною та збирав вірші, пісні та приказки. В одній збірці було написано: «як нап'ється контабасу, стане нетверезий». Таким чином: якщо контабас потрапив у словник у XVIII—XIX ст., то як мінімум за 100-200 років до цього він уже мав існувати. Ніхто не складав би вірші, пісні про молодий напій, якого ніхто не знає. Орієнтовно контабас почали робити десь у XVI-XVIII ст.

Хто міг його пити? Прості селяни, які мали своїх садів, навряд могли собі дозволити пообдирати кущі. А основа контабасу — бруньки чорної смородини. Швидше за все, це були багаті шляхетні власники, які використовували чиюсь працю — це дуже важко збирати.