Оповідання про Різдво: Santa Luca. Творчість наших читачів

Наші читачі люди освічені та творчі. Ось таке оповідання надіслала Ярослава з Чорногорії. Сподіваємось вам буде так само цікаво, як і нам.

Santa Luca

Цей хлопчик завжди був чудернацьким: самостійно складав іграшки в спеціально
звільнену для нього шухляду старої сімейної шафи, дбайливо гасив залишене
батьками світло в кімнатах, малював на побілених стінах будинку зірчасте нічне небо,
ніколи не бешкетував і сумлінно поливав квіти у вазонах.
-Дав же Бог святу дитину, — казала бабця, голублячи онука, — таких як ти, хлопчику,
можна й двадцятеро народити і все одно клопоту не дочекаєшся. Інші на голові по хаті ходять, а цей тихше води, нижче трави. Твоя мати хоч розуміє як їй пощастило?
Ма звичайно розуміла і тому потайки, коли ніхто того не чув, просила у Бога трохи
балощів для сина.
— Краще бешкетуй, — казала вона малому, — так мені на серці буде спокійніше.
Лука любив зиму за снігову заметіль і морозні тихі зоряні вечори. Спостерігаючи у вікно за тим, як долу падає сніг, він уявляв собі, що простигле нічне небо струшує на землю зайвий зоряний пил, а той, рухаючись крізь заплутані системи земних атмосфер, утворює складні льодяні кристали, а вже потому падає на землю ловкими
прохолодними пластівцями. Малий звіздар, закоханий у небо, навчив батьків грати з
зірками ... У витрішки. Виводив дорослих надвір і, задерши голову, шукав найяскравіше небесне око, пильно вдивляючись у нього. Зірка завжди не витримувала, знічувалась, блякла і починала обсипатися блискучим прозорим порохом. В такі хвилини Лука здавався собі повелителем всесвіту, дитиною, що може подарувати батькам і зорі, і місяць, і навіть ціле небо.
Мама з татом, ховаючи посмішки, з вдячністю приймали від сина прикрашений
коштовними зірками всесвіт і ласкаво називали дарувальника Санта Лукою.
Напередодні Різдва, вкладаючи сина спати , Ма думала про те, яким виросте її
неповороткий, слухняний, чудернацький хлопчик.
-А давай завтра підемо кататися на санчатах? Буде весело, — запропонувала в надії на
те, що син таки стане схожим на інших дітей. Веселим і галасливим.
-Я не можу, у мене справи, — Лука уважно роздивлявся намальовані на стелі яскраві
зірки і хвостаті комети.
-А які справи?, — зацікавилась Ма.
-Треба підготувати пастку для Санта Клауса, — хлопчик перевів погляд з зірок на
мамине обличчя, і винувато посміхнувся.
-Навіщо його ловити?, — Ма здивовано підняла брови.
-Я у нього запитаю як він керує летючими санями. Ніхто ж не знає. Звідки він мандрує?
Як виглядають зблизька зірки? І чи отримує він сам подарунки на Різдво?, — очі
хлопчика повільно заплющувались. Вже за хвилину сон мчав його казковими санями
поміж велетенських зірок, що осипалися на землю діамантовими крихтами, насипаючи
кучугури святкового настрою.
Ма ще довго сиділа біля ліжка, роздивляючись хлопчика з дивними і зовсім не
дитячими мріями. Її сина. Санта Луку.
Наступного дня малий мисливець невтомно малював схеми хитромудрих пасток, місив
тісто для імбирного печива і міряв кроками будинок, розраховуючи найвигідніше місце
для маскування відеокамери. Від хвилювання, завжди мовчазний Лука, без зупинки
говорив і забував гасити світло по кімнатах. Ближче до вечора, коли весь будинок був
перемотаний мотузяними пастками, в які раз за разом потрапляли Ма або Та, Лука
запалив чарівні свічки і виклав на тарілку печиво.
-А це що?, — Ма цікавилась усіма деталями дійства.

-Приманка. Поставлю на порозі. Я все продумав, — впевнено сказав Лука, — він
обов?язково попадеться і розповість мені всі свої таємниці.
Різдвяна ніч насувалась на велике місто, несучи з собою запах цинамону, смак
гарячого вина і надію на справжнє диво, господині зносили на стіл традиційні страви,
діти чекали подарунків, колядники розчинялися у темряві святкової ночі. Лука у засідці
чекав приходу Санти. Ма дозволила йому трохи справжньої кави для бадьорості, але
напій зовсім не допомагав. Час від часу Лука вискакував на ґанок, перевіряючи
приманку, і це значно краще розганяло сон. Близько півночі тишу будинку розбурхав
крик:
-Немає печива. З?їв, — Лука схвильовано притискав руки до обличчя, — Він десь зовсім
поряд! Ма, Та, він поряд.
Батьки кинулись до вікна, роздивляючись зимове низьке небо, що от от мало
розродитися чи то ясними різдвяними зорями, чи то лапатим різдвяним снігом. Між
батьками виткнулась дитяча голова з притиснутим до очей біноклем:
-Я його бачу, — вдивляючись у збільшувальне скло, закричав Лука, — дуже високо в небі. Це точно він.
Так проходив той пам?ятний сімейний Святвечір, біля вікна, в темній кімнаті, з дитячим
біноклем в руках. Колядниці чарували красивим співом, куталися в яскраві квітчасті
хустки і пахли морозом. Мисливець, задоволений полюванням і солодкою кутею, спав.
А Санта, сидячи на даху одного з будинків великого міста, розказував сліпучій різдвяній зірці про дивні дива.
Вже зовсім дорослим, Лука щороку на Різдво приїздив до батьків, привозячи з собою
святковий настрій, схожий на місяць лимонний тарт і скляну снігову кулю, в середині
якої рясно обсипались крижаними кристалами небесні зорі. А Ма і Та потайки ховали
для нього подарунки в червоні велетенські шкарпетки. Вся сім?я ставала біля вікна і
роздивлялась у старий дитячий бінокль шлях, яким зовсім скоро пролетить Санта у
своїх чарівних справах.
-Я його бачу. Дуже високо в небі, — сміявся Лука і це було сигналом до початку
святкування.
Цьогорічний стіл прикрашала солодка кутя і улюблений Лукою лимонний тарт. Батьки
знайшли і поставили на видному місці Дідуха, витягли зі скрині купленого сином
різдвяного павука і розвісили золотисті дзвіночки. Вперше. На щастя, на добробут і на
важливу телефонну розмову.
-Я сама візьму слухавку, — закричала Ма, вискакуючи з кухні і трусячи мокрими руками.
З телефона загудів грубуватий чоловічий голос:
-Ма, Та, з Різдвом!
-І тебе, Лука, з Різдвом, мій синочку дорогий, мій дорослий Санта Лука, — Ма ласкаво
торкалася телефона неначе то була щока її дитини.
-Як там твої хлопці?, — крикнув здалеку сердитим голосом Та, — бо за твоєю матір?ю не
встигну нічого у тебе спитати.
-Та нормально хлопці, — десь поряд з Лукою різко заверещала рація, але він на те не
зважав, — Санта Петро прогріває машину, Санта Андрій моніторить «віраж-планшет»,
контролює повітряну обстановку, Санта Сашко перевіряє кулемети, — Лука засміявся, —
збираємось допомогти Санта Клаусу вчасно доставити різдвяні подарунки.
Вже за кілька годин засяє вгорі перша зоря, яка сповістить про народження Ісуса і люди зберуться за святковою вечерею. Діти позасинають в передчутті чарівних подарунків, а мобільна вогнева група, на волонтерському пікапі, всю ніч охоронятиме для Санти вільний шлях в українському небі.

Автор: Ia Morela(Iaroslava Kaliuzhna)
Montenegro
November 2024