Нові платні послуги в школах і садочках: підтримка чи вимагання?

У постанові Кабміну від 7 липня?2025 року №?808 значно розширено перелік платних послуг у державних і комунальних школах та дитсадках, які можна впроваджувати з 1 вересня: репетиторство, гуртки, курси підготовки до НМТ, групи подовженого дня, а також послуги з визнання неформального навчання — легально, легально оформлені, із договорами й оподаткуванням.

Позитивні моменти:

• Виведення «тіньових» послуг із зони позаконного: більше прозорості, підзвітності, можливостей для офіційного заробітку вчителів.

• Зручно для батьків, особливо працюючих: якщо школа організує додаткові заняття, це економить час і полегшує логістику.

• Важливо для дітей, які повертаються з-за кордону: легальне визнання результатів їхнього навчання, без потреби проходити цілий курс повторно.

Але чи готові ми до цієї «легальності"?

1. Підміна безоплатного навчання платною послугою: те, що має бути у межах базової програми (логику, математику, мовлення), може подається як «додаткові заняття» задля збору грошей .
2. Прихований примус: формально добровільні платні пропозиції фактично стають обов'язковими, з формулюванням: «всі вже здали» або «краще запишіть дитину».
3. Дискримінація: діти, батьки яких не платять, можуть відчувати виключення, менше уваги або навіть вирізання з активностей — що прямо порушує законодавство про дошкільну освіту .
4. Безпекові виклики: якщо гуртки чи курси відкриті для дітей, які не є вихованцями закладу, постають питання відповідальності, укриттів, медичних довідок — питання, що нині лишаються без чітких стандартів .
5. Освітня нерівність: згідно з PISA?2022, діти з нижчим соціально?економічним статусом відстають майже на три роки — а додаткові платні послуги лише поглиблюють цю прірву, якщо їх можуть собі дозволити не всі .

Надія Лещик, освітня омбудсменка підкреслила: «Цей перелік доволі широкий, адже заклади та установи освіти можуть надавати як платні послуги у сфері освітньої діяльності, так і послуги в інших сферах: наукової та науково-технічної діяльності, міжнародного співробітництва, охорони здоров'я, відпочинку, дозвілля, оздоровлення, туризму, фізичної культури та спорту, побутових, житлово-комунальних та інших послуг».

Засновниця ГО «Батьки SOS» Альона Парфьонова зазначає, що до організації регулярно надходять скарги на такі випадки. Часто батьки оплачують небажані послуги, аби не виглядати «білими воронами» в колективі.

Так, система безкоштовної освіти потребує оновлень і фінансування. Але розширення платних послуг — це ніж із двома лезами. І такий механізм, якщо залишити його без додаткових обмежень та контролю, ризикує стати засобом грошового тиску, а не підтримки.

Освіта має залишатися правом, а не покупкою.

• Потрібна чітка регламентація: що саме можна запроваджувати як додаткове за кошти, а що — залишається частиною безоплатної програми.
• Гарантії для сімей: добровільність має бути реальною, щоб ніхто не почувався вимушеним оплачувати додаткові заняття.
• Створення прозорості: публікація прайс?листів, договорів, процедур — це крок до довіри і захисту.
• Фокус на рівність: особливо важливо підтримати тих дітей, шлях до яких через фінансові бар'єри може бути закритий.
• Освіта — це базовий фундамент демократії. Ми повинні бути уважними, щоби не дозволити їй перетворитися на платний сервіс, доступ до якого визначається лише фінансами.